//

Бізнес і донати: висновки всеукраїнського дослідження

Донати на ЗСУ стали частиною української культурної традиції. Це необхідність, це тренд, це те, чим українці пишаються (бо за кілька днів «скинутися» на космічний супутник, щоб наблизити Перемогу — сучасне мірило рівня національної свідомості). Поруч із тим, донати іноді стають каменем спотикання і темою дискусій, де час від часу в суспільстві виникають питання, хто донатить, в яких обсягах, і куди йдуть гроші.

Яке місце посіли донати у житті українських компаній та чи впливають вони на стосунки бізнесу зі споживачами — це з’ясовував дослідницький холдинг 4Service в рамках дослідження тенденцій українського бізнесу в умовах війни. У дослідженні взяли участь 153 українські компанії та 924 споживачів з різних куточків України.

Донати — обов’язковий пункт

Донати стали чи не головним критерієм соціальної відповідальності бізнесу: 95% споживачів заявили, що для них важливо, щоб українські компанії переказували гроші на потреби ЗСУ. Ба більше: близько третини українців звертаються менше, або взагалі перестали звертатися до компаній, що не донатять. 

Готовність бізнесу робити свій внесок у Перемогу отримує позитивний відгук не лише у клієнтів, але й у співробітників. 93% опитаних українців заявили, що позитивно сприймають те, що їх роботодавець донатить. Цікаво, що оцінка цього питання бізнесом повністю співпадає із результатами опитування працівників. 

Однак, схоже, компаніям варто приділяти більше уваги внутрішнім комунікаціям і розповідати персоналу про свою благодійну діяльність — 41% співробітників сказали, що не знають, чи донатить їхня компанія. Це в той час, як 94% українських компаній, що взяли участь в опитуванні, донатили на суспільні потреби, а 66% планували це робити у наступні 3 місяці.

Добрі справи робляться тихо?

Кожна компанія знаходить свій варіант відповіді на це запитання. 43% опитаних представників бізнесу говорять, що їхня компанія висвітлює інформацію про свою благодійну діяльність та матеріальну підтримку ЗСУ. В українському інфопросторі, схоже, така інформація перестала сприйматися як вихваляння — навпаки, вона створює відчуття єдності.

Втім, для 42% компаній благодійність залишається сферою не для афішування на широкий загал. Серед тих, хто не розповідає про свої донати, більшість (43%) мотивується тим, що це є допомога, а не спосіб популяризації, ще 24% зазначають, що не бачить необхідності у поширенні такої інформації, а 14% стверджують, що такою є політика компанії. Певна частка компаній (8%) не поширюють інформацію про свою допомогу ЗСУ зараз, але планують зробити це пізніше.

Найчастіше про благодійну діяльність компанії звітують на своєму сайті (82%), однак тільки 36% споживачів дізнаються про донати компанії там. Найпопулярнішим майданчиком для інформування цього інфоприводу є також соцмережі. Для цієї мети їх використовує 76% компаній, а 63% споживачі саме там знаходять інформацію про допомогу брендів українським захисникам і захисницям. 

На прохання назвати компанії, які точно донатять на ЗСУ, 9% опитаних українців згадали Київстар, 5% — Сільпо. По 4% споживацької обізнаності у добрих справах компаній отримали Нова пошта, Rozetka, Vodafone, АТБ, Roshen, Епіцентр, Varus, EVA. Решту компаній називали менше, ніж 4% респондентів.

Донати та довіра

Сьогодні український бізнес жертвує на потреби армії не тільки кошти, а й товари. Так, серед опитаних компаній 56% допомагають грошима (переважно, переказуючи гроші напряму підрозділам, через благодійні фонди чи громадські організації, або через власний благодійний фонд). Ще 38% представників бізнесу відзначили, що їхні компанії допомагають Збройним силам товарами або послугами.

За час війни благодійна діяльність в Україні значно розширилася. Багато компаній адаптували її у свої внутрішні бізнес-процеси. Так, співробітники українських компаній зазначають, що їх роботодавці виділяють кошти на благодійність з 7-ми відомих їм джерел. Більше половини працюючих українців знають про донати з прибутку компанії. Ще частина розповіли про офлайн-акції зі збору коштів від компанії (15%) та подібні онлайн-збори (12%). Цікаво, що 8% вважають, що компанії закладають донати у собівартість товарів чи послуг, а 7% переконані, що бізнеси донатять шляхом скорочення зарплат співробітників. 

Попри властивий українцям скептицизм, більшість (59%) все ж довіряє компаніям, які донатять, і вірить, що вони насправді передають всі зібрані кошти на потреби ЗСУ. Втім, майже кожен четвертий споживач (22%) стверджує, що знає про випадки шахрайства з боку компаній, коли вони передавали не все, або зовсім не передавали гроші на заявлені цілі. При цьому 63% з цього числа не можуть назвати конкретних компаній чи випадків.

Найбільше довіри у респондентів викликають національні благодійні організації та фонди — майже половина українців готова підтримувати Збройні сили саме через них. Збори друзів, родичів та знайомих не залишають байдужими 42% опитаних. 32% готові довірити свої гроші відомим медійним особам, коли ті збирають на ЗСУ, а 28% відгукуються на заклики благодійних фондів місцевого рівня. Ну, і разом з українським бізнесом готові донатити 24% благодійників (по 12% від загального рівня довіри отримали малі й середні місцеві компанії та великий бізнес). 10% українців не готові довірити свої кошти для передачі ЗСУ ні одній з організацій та ні одному з ініціаторів зборів. 

З початку війни благодійність в Україні перестала бути просто доброю справою чи простим пожертвуванням. Благодійність стала національною ідеєю, способом долучитися до Перемоги, підтвердженням, що ти «свій». Тільки за минулий рік українці заснували значну кількість волонтерських організацій та благодійних фондів, які допомагають ЗСУ та іншим військовим формуванням. Також активно долучилися до допомоги нашій армії та їх родинам представники українського бізнесу, організувавши свої внутрішні збори. І мало хто з них тоді міг уявити, що їх діяльність буде тривати рік і навіть більше, стане систематичною чи постійною роботою.  

Сьогодні ми можемо спостерігати деяке зменшення кількості донатів, як і проведення активностей від самих організацій. Це зрозуміло, періодичні термінові збори коштів зменшуються під час більш стабільних періодів на фронті. Крім того, набула важливості підтримка тих, хто повертається з війни й потребує реабілітації та адаптації до цивільного життя. Однак, змінилися і пріоритети людей, оскільки вони стали усвідомлювати, що необхідно не лише допомагати військовим на передовій, але й планувати своє майбутнє, забезпечувати себе та свої родини, займатися соціальними питаннями тощо. Також, вибір, з ким донатити, може бути складним.

Проте, не можна ігнорувати той факт, що для українського суспільства допомога ЗСУ стала ознакою гарного тону бізнесу. Компанії, які донатять, примножують клієнтську лояльність, а які не підтримують українську армію — втрачають її. Повномасштабне вторгнення зробило людей більш чутливими до питань національної безпеки та солідарності, сильніше підсвітило категорії «свій»-«чужий» — і бізнес має це враховувати.

Коментарі

ellipse
[cf7-form cf7key="exit-form"]